Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2014 року Справа № 910/4453/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. - головуючий (доповідач), Грека Б.М., Палія В.В.,розглянувши у відкритому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Київські електричні мережі"за участю представників сторін: позивача - Круподера С.А.відповідача - на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.12.2013 рокуу справі Господарського суду міста Києва №910/4453/13за позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Київські електричні мережі"доКиївської міської організації політичної партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина"простягнення 14 018,40 грн.,В С Т А Н О В И В:

У березні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської організації політичної партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" про стягнення з останнього заборгованості у розмірі 14 018,40 грн. за договором про приєднання до електричних мереж від 14.04.2008 року №3342/42919/26238, обґрунтовуючи свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем обов'язку оплати послуг за приєднання електроустановок до електричних мереж, взятих на себе відповідно до зазначеного договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2013 року (Головуючий суддя - Полякова К.В., судді: Картавцева Ю.В., Нечай О.В.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 14 018,40 грн. та 1 720,50 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2013 року (Головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Куксов В.В., Яковлєв М.Л.) рішення суду першої інстанції скасовано, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Київські електричні мережі" просить скасувати постанову апеляційної інстанції, посилаючись на порушенням судом норм матеріального права, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 14.04.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про приєднання до електричних мереж №3342/42919/26238 (далі-договір), відповідно до умов якого позивач здійснює приєднання та підключення електроустановок відповідача до своїх електричних мереж після виконання останнім за власний рахунок: Технічних умов у повному обсязі; розроблення та узгодження Проектної документації; укладення відповідачем договору про постачання електричної енергії та у необхідних випадках договору про спільне використання технологічних електричних мереж або договору про технічне забезпечення електропостачання.

Відповідно до п.1.2 договору відповідач зобов'язується здійснити оплату послуг за приєднання згідно з розрахунком, передбаченим п. 3.1 договору.

Згідно із п.2.1 договору позивач зобов'язаний здійснити підключення електроустановки відповідача до своїх електричних мереж протягом п'яти робочих днів після виконання відповідачем вимог п.2.2 договору та п. 5.2 Правил приєднання електроустановок до електричних мереж, які затверджені постановою НКРЕ від 14 грудня 2005 року № 1137 (далі - ППЕЕМ), прийняття електроустановки та оформлення акта допуску на підключення електроустановки відповідача.

Плата за приєднання електроустановок відповідача визначається у розрахунку, наданому замовнику, складеному на підставі узгодженої Проектної документації та відповідно до Методика обрахування плати за приєднання електроустановок до електричних мереж (далі - Методика), затверджена постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ) від 19 липня 2007 року № 983 та ППЕЕМ (що діяли на час виникнення спірних правовідносин), який після підписання сторонами стає невід'ємною частиною цього договору (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору оплата послуг за приєднання електроустановок відповідача до електричних мереж позивача проводиться відповідачем протягом 20 днів після одержання розрахунку, однак не пізніше ніж за 5 робочих днів до підключення електроустановок відповідача.

Позивач взяті на себе зобов'язання щодо надання послуг з приєднання та підключення електроустановок замовника до своїх електричних мереж виконав належним чином, проте відповідачем, в порушення договірних зобов'язань, не здійснено оплату вартості зазначених послуг, що і змусило позивача звернутись до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 14 018,40 грн.

Приймаючи рішення у даній справі суд першої інстанції дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 14 018,40 грн. за приєднання до електричних мереж є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові апеляційний господарський суд виходив зокрема з того, що на час приєднання електроустановки відповідача до електричної мережі Методика та ППЕЕМ, згідно з якими визначався розмір плати за приєднання електроустановок до електричної мережі та обов'язок щодо оплати за таке приєднання, визнані такими, що втратили чинність.

Проте з вказаними висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна, враховуючи наступне.

Розглядаючи даний спір та приймаючи постанову у справі апеляційний господарський суд не звернув уваги та не дав належної правової оцінки тим обставинам, що відповідно до частини третьої статті 5 ЦК України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Правовий аналіз зазначених норм ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що грошове зобов'язання, передбачене договором, не може бути припинене у зв'язку з втратою чинності нормативно-правового акта, згідно з яким було проведено нарахування розміру такого зобов'язання за договором, оскільки такий нормативно-правовий акт був чинним на момент укладення договору й виникнення у сторін прав та обов'язків.

Зі змісту частини третьої статті 5 ЦК України вбачається, що новий акт цивільного законодавства застосовується лише до тих прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності, однак новий акт не застосовується до вже існуючих правовідносин.

Також установлено, що під час підключення електроустановки відповідача до електричної мережі він не заперечував проти фактичного виконання позивачем умов договору, а також не звертався із пропозиціями щодо зміни умов договору або його припинення у зв'язку зі зміною законодавства.

Отже, висновок суду апеляційної інстанції про те, що грошове зобов'язання відповідача за договором про приєднання електроустановок до електричної мережі, умови якого повністю були виконані позивачем, було припинено після втрати чинності нормативно-правових актів, на підставі яких укладався договір, є помилковим.

Відповідна правова позиція Верховного Суду України викладена у постанові від 04.12.2013 року у справі №6-132цс13.

За вказаних обставин суд вважає, що постанова апеляційної інстанції, як прийнята з порушенням норм матеріального права не може залишатись без змін і підлягає скасуванню.

Поряд з цим, перевіряючи законність і обґрунтованість прийнятого місцевим господарським судом рішення у справі колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що перша інстанція повно і всебічно з'ясувала та перевірила всі обставини у справі, дала належну правову оцінку доказам і прийняла законне і обґрунтоване рішення, яке необхідно залишити в силі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Київські електричні мережі" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2013 року скасувати.

Рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2013 року залишити в силі.

Стягнути з Київської міської організації політичної партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" (04080, м. Київ, вул. Турівська, буд. 13; ідентифікаційний код 21709458) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 860 грн. 25 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції та 860 грн. 25 коп. за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Повернути Публічному акціонерному товариству "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 868 грн. 65 коп., надмірно сплачений згідно платіжного доручення від 12 грудня 2013 року №35247, що знаходиться в матеріалах справи.

Головуючий, суддя В.І.Дерепа

Судді Б.М.Грек

В.В.Палій